Музей-садиба І.Франка у Нагуєвичах

Місто Львів – місто Івана Франка

http://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/18112

Пісня "Місяцю-князю" на слова І.Франко

Музей Івана Франка в селі Нагуєвичі

Нев'януча природнiсть iнтимної лiрики Iвана Франка

Iван Франко належить до найвидатнiших українських письменникiв

дожовтневого перiоду. Iсторiя лiтератури знає небагато письменникiв, чиє

життя i творчiсть були б так тiсно пов'язанi з життям народу, так

глибоко вiдображали соцiальнi iнтереси трудящих, вiдкривали б рiдному

народовi такi широкi горизонти свiтової культури. Ще до навчання у

Львiвському унiверситетi, вiн пише вiршi про кохання, бо поет закохався

у дочку священика у Лолинi, що у Карпатах. Дiвчинi своєї мрiї

присвячував iнтимну лiрику. Писав їй у листi: "Ви, напевно,

здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший,

так i на другий томик". Деякi вiршi автор знищив, а деякi дав до першої

його поетичної збiрки "Баляди й розкази", що була надрукована 1876 року

з присвятою "дiвицi Надеждi". "Дiвиця Надежда" - це була Ольга Рошкевич,

сестра його шкiльного товариша Славка, у кого Iван Франко гостював

удома. Ольга була дiвчиною оригiнальної вроди, глибокого розуму, веселої

вдачi, начитана, досконало знала французьку й нiмецьку мови, прекрасно

грала на фортепiано. "... Несмiла, як лiлея бiла, з зiтхання й мрiй

уткана..." Так змальовує поет образ свого першого кохання у вiршi "Тричi

менi являлася любов".

з ним вiдчуваємо "осiннi думи", спостерiгаючи, як "паде додолу листя з

деревини, паде невпинно, чутно, сумовито..." Меланхолiя зiв'ялого листя.

Воно устеляло алеї львiвських паркiв шелестливим золотом, i брiв ними

наш поет i шепотiв вiршi, що їх складав. Так народилася збiрка про

зранене серце, нездiйснене бажання, кохання без взаємностi - "Зiв'яле

листя". Книжка потаємних, iнтимних пiсень, у яку вкладено "чуття скарб

багатий". У нiй Франко увiковiчив свiй iдеал коханої - чистий, далекий,

нездiйснений. Високу культуру серця, культуру почуттiв випромiню ють

Франковi чарiвливi, iнтимнi струни - вiршi про кохання. Лiрична драма

"Зiв'яле листя" вражає читача великою внутрiшньою сконцентрованi стю

лiричного чуття незвичайним багатством змiсту, тонкою грою емоцiй. Не

випадково ж лiрика "Зiв'ялого листя" привертала й привертає увагу

композиторiв. Незаперечним є одне: лiрична драма Iвана Франка "Зiв'яле

листя" - це шедевр поетичної майстерностi. Глибокий лiризм проникає в

саму композицiю книги. Її пiснi - це три жмутки зiв'ялого листя.

Розповiдаючи про муки свого нероздiленого кохання, герой нiби розриває

жмуток за жмутком, розкидає зiв'яле листя своїх пiсень, щоб воно,

пiдхоплене вiтром, щезло безслiдно.

Таким неоцiненним скарбом є творчiсть, а особливо iнтимна лiрика

великого сина українського народу Iвана Франка, який заслужив ви-знання

й любов наших сучасникiв. Вiн завжди з нами у щоденному життi, у працi,

у хвилинах щастя i радостi, а особливо у часи смутку на душi та у серцi.

У цьому будинку жив І.Франко, коли перебував у Криворівні

Iван Франко не дає спокою багатьом до сьогодні

Це дуже цікава стаття з газети "День", яка сподобалася мені своій неоднозначністю та оригінальністю. Раджу Вам прочитатати її. Не пошкодуєте!
http://www.day.kiev.ua/686

Іван Франко - борець за справедливість

Народився І. Франко у 1856 році в родині сільського коваля. Вогонь кузні свого батька він зберіг на все життя. Тяжка доля судилася йому. Жахи тюрми, переслідування, приниження. І як наслідок — зачинені двері переляканих обивателів, розлука з коханою Ольгою Рошкевич. Та ніщо не зломило митця. Він пов'язав свою долю з робочим людом, боровся проти неправди і соціальної несправедливості, активно пропагував революційні ідеї, закликав до боротьби.

Особливо складним для Франка був 1880 рік. Взимку він «...мерз, не маючи ні вбрання, ні хати, ні нічого...» Рятуючись від голоду, їде до Коломиї, щоб підготовкою учня до вступу в університет заробити грошей на прожиття. Та дорогою його було заарештовано і кинуто до коломийської в'язниці. Там тримали його в найтяжчих умовах, у найсуворішому режимі. Але в ув'язненні митець пише. Його тюремним поезіям притаманні оптимізм, незламність, громадянський пафос. Саме в коломийській тюрмі написав Франко поезію «Гімн» — програмний твір усієї творчості. Всупереч несприятливим умовам поет багато працює, видає збірки поезій, створює значні літературознавчі й фольклористичні праці.

Слушною є думка франкознавця П. Колесника: «Він був поетом у всьому: в громадських ідеалах і щоденній практичній роботі, в ліричних зізнаннях душі і вчених архівних розшуках».

Поезія Івана Франка вчить патріотизму, закликає любити рідний край, свою мову і культуру, надихає на боротьбу і сподівання кращого майбуття. Він завжди думав про свій народ, ні на мить не забував, що його матір'ю є Україна.

У вірші «Каменярі» Іван Франко створив образ борця, що розбивав скелю неправди і зла, і сам став Каменярем. На Личаківському кладовищі у Львові, на могилі письменника, височить єдиний у своєму роді пам'ятник: каменяр розбиває молотом гранітну скелю.

До Франкового слова уважно прислуховуються і зараз. Там, де борються за здійснення високих ідеалів Каменяра, і там, де ті ідеали завойовано. Та особливо голосно лунає Франкове слово на його рідній землі.

Під небом миру в сонцем даль залиту
звучить хода весела і дзвінка...
У нашім серці буде вічно жити
ім'я безсмертне рідного Франка.

І.Франко в одному із віршів проголосив: "Лиш боротись - значить жить". Це - одне із гасел до народу, чи щось більше?
Я вважаю, що це не просто гасло до народу, це крик чутливої душі письменника. Іван Франко жив у тяжкий для України час. Тоді наша країна перебувала під владою Росії, яка не хотіла визнавати українців як самостійний етнос, як незалежну націю. Але це не зупинило український народ в боротьбі за національну свідомість.Франко також тяжко переживав ці події, і головним доказом цього є його вірші, створені в той непростий час.
Люди-люди! Я ваш брат,Я для вас рад жити,Серця свого кров'ю радВаше горе змити.А що кров не може змить,Спалимо огнем то!Лиш боротись значить жить...Vivere memento!»
Франко з'єднав українську національну ідею в могутню національно-державницьку концепцію розвитку, включаючи в її світогляд соціальну справедливість. І.Франко поширив революційне спрямування Шевченка на організовану боротьбу за права новітніх мас, за їхнє визволення з фабричної панщини і так зробив із соціального питання засіб національного визволення. Він чітко проголосив для нашого національного визволення і самовизначення засаду соборності України: «Від Кубані аж до Сяну-річки — одна нероздільна». Франко, як український державник і соборник, поєднав українську національну ідею з ідеєю людства і вказав нам на революційний героїзм як на динамічну творчу силу історії, та на конечність безкомпромісної принциповості. Він був і є нашим провідником, який провадить нас разом з Шевченком і Лесею Українкою до Соборної України — вільної новітньої нації, в якій буде забезпечено волю, гідність Людини та соціальну справедливість.Тому я вважаю, що словами "Лиш боротись значить жить..." Франко призивав свій народ до того, щоб вони боролися, не опускали руки, домагалися незалежності, тому що життя - це боротьба...